БАТЬКАМ ПРО ПРАВА ДИТИНИ
Діти в суспільстві найбільш вразливі. Діти права яких порушуються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.
"Права кожної людини закінчуються там, де починаються права іншої, і кожна людина повинна поважати права іншої людини."
(Посібник для початкового вивчення прав людини "Перші кроки")
Всі люди на Землі мають рівні права та свободи. Ці права закріпленні Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асанблеєю ООН в 1948 році.
Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права. Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, що проголошена Генеральною Асанблеєю ООн 20.02.1989 р.
Кожна дитина має право:
- На рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
- На захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;
- На захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих хто забезпечує догляд;
- На захист від жорстоких, нелюдських або принизливих для гідності людини видів поводження чи покарання;;
- На захист від будь-якого покарання;
- На захист від сексуальних домагань;
- На проживання з батьками та на підтримання контакту з батьками у разі їх розлучення;
- На вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосується життя;
- На свободу думки, совісті, віросповідання;
- На особисте життя, на недоторканість житла, на таємницю кореспонденції.
Коли порушуються права дитини?
- Коли немає безпеки для її життя та здоров'я.
- Коли її потреби ігноруються.
- Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насилля або приниження. Коли порушують недоторканність дитини.
- Коли дитину ізолюють.
- Коли дитину зялякують
- Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім'ї рішення.
- Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття
- Коли її особисті речі не є недоторканними.
- Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
- Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
Як реагує дитина на порушення її прав?
Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б'ється, замикається в собі і т.д.). Її турбує особиста безпека і любов до неї. Вона часто буває в поганому настрої. Може втекти з дому. Може приймати наркотики або алкоголь. Може робити спроби суїциду.
Що батьки можуть зробити для своєї дитини?
Пам'ятати що дитина - це окрема окремаособистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати. Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона знає телефони 101, 102, 103, 104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.
Навчити її казати "НІ", навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.
Негайно припинити фізичну і словесну агресію по відношенню до неї та інших людей.
Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями і думками. Пам'ятати про її вік, та про те, що вона має особисті особливості.
Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними. Залучати дитину до створення сімейних правил.
Як підтримати дитину та захистити від насильства
Тільки в умовах взаєморозуміння між дорослими і дітьми, дотриманні захисту прав і свобод дітей можливе існування толерантного та справедливого суспільства.
Кожен член суспільства має права. Оскільки дитина є повноцінним членом суспільства, вона також має права, і ці права закріплені в Конституції України.
На сьогодні Україна дотримується ряду міжнародних документів у сфері забезпечення прав дитини.
Конвенція про права дитини – є основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини. Кожен дорослий повинен знати, як донести до дитини, відповідно до її віку, інформацію про права та обов’язки, як підтримувати дитину, щоб уникнути наслідків порушення її прав.
Дитина має право на життя; на свободу думок і віросповідання; на освіту, відпочинок і дозвілля; на захист від експлуатації дитячої праці; на захист від фізичного та психологічного насильства.
Щодо останнього, найгостріша проблема, з якою може стикнутися дитина, – це насильство. Часом батьки відвертаються від неї. Сподіваються, що це ніколи не трапиться з їхньою дитиною, вважають, що правильно виховують свою дитину і її/його оточують лише добрі та справедливі люди. Але, на жаль, статистика демонструє, що від насильства може постраждати як дитина, яка має всі базові блага, так і діти із неблагополучних родин. Це стосується і виховного та освітнього процесу, віку дитини, її оточення тощо.
Насильство над дитиною може проявлятися у різних формах – фізичне насильство, економічне, психологічне, сексуальне насильство.
Дієвим інструментом щодо протидії сексуальному насильству та експлуатації над дітьми є ратифікована Україною Лансаротська конвенція – конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства. Лансаротська конвенція – це перший регіональний договір, спеціально присвячений захисту дітей від сексуального насильства, яке може відбуватися, в тому числі, вдома і в сім’ї.
Оскільки найкраще вирішувати ту проблему, якої вдалося уникнути, потрібно розпочинати не з «розбору польотів», а із правильного запуску борту під назвою «захист дитинства».
Дорослі, які постійно розмовляють з дитиною, переважно знають картину її життя – що відбувається в садочку, школі, хто є друзями, а хто ворогами.
Розмовляйте з дитиною, коли тільки маєте можливість, розпитуйте, дозволяйте багато говорити саме дитині, не розказуйте замість неї, лише запитуючи «так» чи «ні». Якщо щоденна загрузка дня не дозволяє приділяти розмовам час, особливо з дітьми старшого віку, коли графіки батьків та дітей не завжди співпадають, скористайтеся сучасними цифровими можливостями – сімейний чат, переписка в соцмережі тощо. Контролювати кожен крок дитини не варто, але знати, як проводить день дитина – обов’язок дорослих.
Постійні розмови з дитиною дозволять виявити щонайменші ризики, які можуть трапитися з дитиною і нівелювати їх на початку.
Дитина повинна знати, що дорослі їй довіряють, і що вона може довіритися дорослому. Для побудови таких відносин, демонструйте не на словах, а на
прикладах, що ви вмієте берегти таємниці, що не будете здіймати скандал за кожну дрібницю, а просто вкажете, як було б зробити краще.
«Навіть якщо ви помітили обман дитини, не поспішайте її карати та засуджувати. Перш за все варто подумати над причинами обману, а вони завжди є. Наприклад, дитина боїться покарань, тому не говорить правду, чи їй соромно визнати свої помилки, або ж не хоче вас засмучувати. Розуміючи почуття дитини вам буде легше налагодити з нею довірчий контакт, заспокоїти та допомогти розкритися вам. Почати розмову можна з таких слів: «Бачу, що ти засмучений/на чимось. Розкажи все як є, навіть якщо соромно». «Обіцяю, ми не будемо тебе карати, а допоможемо розібратись у ситуації, розкажи, що сталося». «Якщо ти чогось дуже хочеш, розкажи нам, ми разом подумаємо, як це отримати». «Всі твої бажання важливі і заслуговують на увагу, ти можеш чесно розповісти нам про них» – радить дитяча та сімейна психологиня Антоніна Оксанич.
Розповідайте дітям щодо складних ситуацій, які можуть з ними трапитися, прямо. Дитина має відрізняти стандартну ситуацію від критичної та точно розуміти, що з нею трапилася проблема (часом діти не розуміють, що щось відбувається не так, неправильно). Це стосується і проблеми насильства над дітьми. Не вдягайте на дитину «рожеві окуляри». Так, проблема насильства над дітьми існує в світі, в Україні, може трапитися в школі, на вулиці, у соціальній мережі. І найстрашніше, що кривдник – це не завжди незнайомець, нашкодити дитині може і людина із близького кола. Зазвичай такі люди входять в довіру і систематично «підготовлюють» дитину до своїх злодіянь.
Потрібно вчасно виявляти та розповідати про проблеми дорослим. Дитина точно має розуміти, що «вона – не іграшка».
Говоріть з дитиною також і про сексуальне насильство. З дітьми старшого віку про проблему можна говорити прямо, розповідати на прикладах, що певна історія трапилася, обговорити, чи можливо було її уникнути (ЗМІ часто висвітлюють випадки насильства над дітьми, не закривайте очі, сприймайте, як ситуації, які можна обговорити спокійно, без емоцій, з дитиною). Діти молодшого віку чітко мають володіти інформацією про кордони тіла — використовуйте правило «Тут мене не торкайся»: ніхто не має права торкатися дитини в тих місцях, що зазвичай закриті нижньою білизною і вони, в свою чергу, також не мають права торкатися інших в тих самих місцях (звісно, мова не йде про ситуацію, коли потрібно звернутися до лікаря тощо).
Розповідайте дітям і про те, що її можуть почати шантажувати. Дитина має знати, що те, що причиняє їй образу, і покривається словами «нікому не розповідай» потрібно негайно викрити – розповісти батькам, вчителям, дорослому, якому довіряють. Дитина повинна знати, що дорослий допоможе припинити шантаж та підтримує. Поясніть, що, чим далі йде замовчування проблеми, тим глибше вона ранить.
Відсутність інформаційної гігієни – проблема не лише нашої країни, діти схильні не вирізняти контент та, внаслідок, можуть стати жертвами насильства через екран.
Проводьте певний час в інтернеті разом, переглядайте спільно сайти покупок, качайте разом ігри, роздивляйтеся нові іграшки, із старшими – нові гаджети. 15 хвилин в інтернеті з дитиною поруч, дозволять вам нативно розповідати, що є «хороші» сторінки, а є «погані», що є злочинці, які можуть видавати себе за добродіїв. Навчіть дитину фільтрувати контент.
Цю фразу повторюйте дитині щодня, декілька раз на день, як мантру. Чим частіше дитина чутиме, що «будь-яку проблему можна вирішити», тим менша вірогідність того, що вона знайде в своїй голові проблему, яку вирішити не можна.
Якщо проблема вже сталася, її потрібно прийняти, щонайшвидше повідомити дорослим про її існування, знайти рішення і забути про проблему. Цей алгоритм також промовляйте дитині – так вона знатиме не лише стандартну завчену фразу, а й чіткий алгоритм дії.
Дитина має законне право на здорове, безпечне та захищене дитинство і дорослі мають це забезпечити.
"ВІД ДОБРОГО КОРІННЯ - ДОБРИЙ ВІДРОСТОК"
ЗУПИНИМО БУЛІНГ РАЗОМ !!!
Булінг (builying, від англ.buily – хуліган, забіяка, грубіян, насильник) – це соціальне явище, характерне цькуваням однієї дитини іншою, агресивне переслідування, яке часто поширене в школах.
Булінг може виявлятися у багатьох формах. Він може бути:
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Причинами булінгу може бути:
Ознаки того, що дитина потерпає від БУЛІНГУ:
1. Дитина має ВІДМІННУ РИСУ, незвичайну зовнішність (заїкається, інвалідність, особливості конституції, зовнішні ознаки).
2. Ви помітили СИНЦІ на тілі дитини, походження яких вона не може пояснити.
3. У дитини мало чи зовзім НЕМАЄ ДРУЗІВ, має складнощі спілкування.
4. Часто Є ОСТАНЬОЮ кого запросили в гру або команду.
5. Дитина почала часто приходити додому В БРУДНОМУ РОЗІРВАНОМУ ОДЯЗІ.
6. Ви помітили, що у дитини зіпсовані підручники, зошити (розірвані, забрудненні та ін.).
7. Ви помічаєте, що у дитини частіше за звичайне ЛАМАЮТЬСЯ ІГРАШКИ, особисті речі.
8. Ваша дитина ПОЧАЛА ГІРШЕ ВЧИТИСЯ, не хоче ходити до школи, симулює хвороби.
9. Ви помітили, що за відсутністю об'єктивних причин дитина ПОЧАЛА ХОДИТИ ДО ШКОЛИ ІНШИМ ШЛЯХОМ.
10. У дитини прояви САМОРУЙНОВНОЇ ПОВЕДІНКИ (травмування).
Ознаки того, що дитина БУЛЕР:
1. Ваша дитина ІМПУЛЬСИВНА, ДРАТІВЛИВА, домінування емоцій.
2. Дитина ПОТЕРПАЛА ВІД НАСИЛЬСТВА або була свідком насильства по відношенню до будь-кого з членів родитини.
3. Вашій дитині ПОДОБАЄТЬСЯ САМОСТВЕРДЖУВАТИСЯ і керувати (маніпулює іншими дітьми в іграх).
4. Дитині НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ ПІДКОРЮВАТИСЯ ПРАВИЛАМ, віддає перевагу насильству для вирішення проблем.
5. Дитина занадто РОЗБІРЛИВА у спілкуванні.
6. Ви помічаєте, що ваша дитина ОТРИМУЄ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ВИСМІЮВАННЯ або БІЙОК з іншими дітьми.
7. Дитина ПОВОДИТЬСЯ АГРЕСИВНО і зухвало.
8. Дитина ЗАНАДТО КАТЕГОРИЧНА, розділяє світ на чорне і біле.
9. Дитина легко переходить на НЕГАТИВНІ СУДЖЕННЯ або дії по відношенню до інших.
10. Ви помічаєте, що у дитини НЕСТАБІЛЬНІ СТОСУНКИ із друзями.
!!! Якщо ви помітили ПОЛОВИНУ З ЦИХ ОЗНАК, то скоріше за все, дитина ПОТЕРПАЄ від БУЛІНГУ або БУЛИТЬ.
Що БАТЬКА треба ЗНАТИ і РОБИТИ
Якщо ваша дитина - ЖЕРТВА:
- Не панікуйте, не лякайте дитину і не дорікайте: "Я ж тобі казав ..."
- Подаруйте дитині свій час і підтримку. Слухайте і визнавайте її почуття.
- Порозмовляйте з учителем дитини, не варто відразу конфліктувати з батьками кривдника. Якщо вчитель нічого не зробить, зверніться до директора.
- Навчіть дитину неагресивних способів протистояти булінгу – нехай вона уникає кривдника або ухиляється від нього, переключиться на спілкування із друзями або порозмовляє з кимось, хто міг би їй допомогти.
- Допоможіть дитині діяти впевнено. Привчіть її ходити з розправленими плечима, дивитись іншим в очі, розмовляти чітко й голосно.
- Не закликайте дітей вирішувати проблеми за допомогою кулаків. Дитина може постраждати під час бійки, потрапити в неприємності й поглибити конфлікт зі своїми кривдниками.
- Залучіть дитину до позашкільних занять. Тоді в неї буде більш широке коло спілкування й більше друзів.
- Пам'ятайте, що іноді батьки своїм втручанням зашкодити ситуації.
Якщо ваша дитина - ЗЛОВМИСНИК
Кожному з батьків складно повірити в те, що їхня дитина ображає інших, але іноді це трапляється. Але якщо вона знущається над іншими зараз, це ще не означає, що вона буде так робити в майбутньому. Батьки можуть допомогти дитині змінитись і почати добре спілкуватися зі своїми однокласниками.
Що ви можете зробити, щоб допомогти дитині:
Батьки можуть зіграти важливу роль у запобіганні проявів булінгу. Ось кілька порад про це:
Що ДИТИНІ треба ЗНАТИ і РОБИТИ якщо вона потерпає від БУЛІНГУ
1. ПОВІДОМИТИ своїм батькам або вчителеві про будь-яке зловживання по відношеню до неї.
2. ЗБЕРІГАТИ БУДЬ-ЯКІ ДОКАЗИ АГРЕСІЇ. У випадках кібербулінгу - знімки екрану, текстові повідомлення, електрону пошту та інше.
3. Напагатися НЕ ВТЯГУВАТИСЯ у жодні ПЕРЕПАЛКИ в тому числі он-лайн.
4. ПРИПИНИТИ відповідати чи спілкуватися зі зловмисником. Заблокувати, забанити його.
Голубовська О.О.
Практичний психолог
Сайт "Кабінет практичного психолога ЗДО №6"