Консультація для батьків "Вакцинація у запитаннях відповідях".



 

 Консультація для батьків: Вакцинація у запитаннях і відповідях.

  Що таке вакцинація? 

Вакцинація (щеплення, імунізація) – створення штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини,анатоксину чи імуноглобуліну.

Вакцина – це розчин ослаблених або мертвих мікробів, які при введенні в організм запускають імуннозахисну реакцію проти інфекції.

Епідемія – масове поширення інфекційної хвороби серед населення певної території за короткий проміжок часу.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ, епідемія оголошується, коли зафіксовано 100 випадків на 100 тисяч населення.

Для чого роблять щеплення?

- Щеплення створює у людини штучний імунітет та оберігає її від дуже небезпечних захворювань

- Будь яке щеплення у сотні разів безпечніше, ніж захворювання,від якого воно захищає.

Законодавча база щодо проведення щеплень в Україні.

Відповідно до п. «а» та п. «б» ч.1 Закону України « Основи законодавства України про охорону здоров’я» на громадян покладаються такі обов’язки у сфері охорони здоров’я:

піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди та робити щеплення. Сьогодні в Україні діє календар профілактичних щеплень, затверджений Наказом МОЗ України від 16.09.2011р. №595, з уточненим календарем профілактичних щеплень Наказом МОЗ України №947 від 18.05.2018р.,яким встановлюється перелік обов’язкових профілактичних щеплень проти десяти небезпечних інфекцій (Кір,Краснуха,Паротит,Гепатит Б, Туберкульоз, Дифтерія, Кашлюк, Правець, Поліомієліт, Гемофільна інфекція) та оптимальні строки їх проведення. За загальним правилом, є право відмовитись від виконання щеплення. Водночас, в окремих випадках, така відмова може тягнути за собою певні правові наслідки, а саме встановлення заборон. Так відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України « Про захист населення від інфекційних хвороб», дітям, які не отримали профілактичних щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

Такі обмеження або заборони зумовлені тим, що невакциновані діти становлять у собі загрозу здоров’ю всього колективу. Дитина направляється до сімейного лікаря для проведення огляду перед щепленням. Вакцинація проводиться за наявності добровільної інформованої згоди батьків дитини або її законного представника.

Ризики пов’язані зі щепленням.

1.Жодна вакцина не є абсолютно безпечною і не гарантує стовідсоткового захисту від інфекцій усім вакцинованим.

2.  У деяких випадках після проведення щеплення можуть виникнути реакції та ускладнення, що зумовлені індивідуальною реакцією організму на вакцину, яка може виявлятися ущільненням тканин, гіперемією, іноді болючістю в місці щеплення. Вона є нетривалою і абсолютно прийнятною, адже в організм вводиться хоч і послаблений,але збудник хвороби.

3. Після щеплення протягом 2-3 діб може підвищитися температура. З’явитися млявість, дратівливість. Однак ці реакції настільки короткочасні та нешкідливі, що їх просто не можна порівнювати з ризиком самої хвороби, проти якої було щеплення.

4. В деяких випадках побічні реакції можуть бути у вигляді алергії на певні компоненти вакцини.

Деякі факти щодо захворювань, проти яких здійснюється вакцинація.

  • Гепатит Б – інфекційне захворювання, викликане вірусом гепатиту Б, що уражує печінку, призводячи до її запалення. Щороку від ускладнень викликаною цією недугою, помирає приблизно 600 тисяч людей.
  • Туберкульоз – інфекційна хвороба, викликана мікобактеріями туберкульозу, характеризується утворенням специфічних гранульом у різних органах і тканинах (найчастіше легенях). Сьогодні у світі 50-60 мільйонів людей хворих на туберкульоз. Щороку хвороба вражає 7-10 мільйонів людей і стає причиною смерті 3 мільйонів.
  • Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, викликане паличкою Леффлера, найчастіше проявляється на слизових оболонках носоглотки та дихальних шляхів, супроводжується загальною інтоксикацією, ураженням серцево-судинної, нервової систем і нирок. У довакцинальний період у нашій країні на дифтерію хворіли від 40 до 80 тисяч осіб щорічно.
  • Кашлюк – захворювання, яке характеризується нападами судомного кашлю, що, зазвичай, закінчується спазмом голосової щілини. Ускладненнями кашлюку є пневмонії та енцефаліти, які можуть зробити дітей інвалідами або й призвести до смерті.
  • Правець – гостре інфекційне захворювання, уражає нервову систему, викликає судоми скелетних м’язових волокон, що спричиняє задушення. Має надзвичайно високу смертність(до 90%).
  • Поліомієліт – вірусна інфекція, що уражає нервову систему, викликаючи параліч і навіть смерть. Понад півстоліття поліомієліт був основною причиною паралічів і світі, викликаючи каліцтва в сотень тисяч дітей і дорослих.
  • Гемофільна інфекція – група  інфекційних захворювань викликана бактерією з переважним ураженням органів дихальної системи, центральної нервової системи і формуванням гнійних вогнищ по всьому організму. Зумовлює гемофільні менінгіти, пневмонії, рідше – отити. Перебіг інфекційних хвороб, спричиненою цією інфекцією дуже тяжкий. За оцінками ВООЗ, гемофільні інфекції щорічно стають причиною до 3 мільйонів випадків тяжких захворювань у дітей раннього віку, з них 400 - 700 тисяч закінчуються смертельно.
  • Кір – гостре вірусне захворювання, уражає переважно дітей і поширюється повітряно-крапельним шляхом. У світі хворіє 40 мільйонів осіб щорічно.
  • Краснуха – інфекційне захворювання. Близько 90% усіх хворих становлять діти, переважно у віці від 3 до 7 років. Головна небезпека краснухи у тому, що вірус, який викликає захворювання, впливає на розвиток плоду і може призвести до народження в майбутньому неповноцінної дитини.
  • Паротит – гостре вірусне захворювання, за якого уражаються головно навколо вушні залози. Як наслідок, у хлопчиків підлітків та в більш старшому віці (30% випадків) може виникнути запалення яєчок, що призводить до безпліддя. Можливі й інші ускладнення – менінгіт, панкреатит, цукровий діабет.

 Що необхідно, аби невакциновану дитину допустили до відвідування ЗДО.

Питання про відвідування ЗДО дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень вирішується лікарсько – консультативною комісією (ЛКК) закладу охорони здоров’я. Надається висновок ЛКК у якому зазначено, що дитина здорова і може відвідувати заклад.