Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть чітко пояснити.
Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
ПОРАДИ БАТЬКАМ: як “тримати себе в руках” і не зриватися на дитині
Поставте себе на місце дитини і постарайтесь зрозуміти її. ● Спробуйте зрозуміти причину вашого гніву. Можливо не дії дитини вас розізлили. ● Відразу все з'ясовуй, наприклад: “Я засмучуюсь, коли ти не робиш вчасно уроки”. ● Якщо чимось розгнівались, опануйте свої емоції: вийдіть з кімнати, дихайте глибоко, випийте чаю, вийдіть на прогулянку. ● Думайте про вирішення проблеми, а не про її суть. Поміркуйте над тим, що можна зробити зараз, щоб виправити ситуацію. ● Приділіть увагу собі, виділяйте для цього час, щоб уберегтися від емоційного вигорання. ● Розподіліть обов'язки у сім'ї, просіть у дітей про допомогу. ● Прислухайтесь до критики та порад інших, але фільтруйте їх. ● Зверніться до психолога за допомогою. В Україні є безкоштовні лінії психологічної підтримки для батьків.